Олександр Олександрович Сизоненко народився 20 вересня 1923 року в селі Новоолександрівці на Миколаївщині, в трудовій хліборобській родині.

Згодом те рідне село його, прибравши літературну назву Баштанка, не просто пройде через багато оповідань, повістей,  романів, а й  виступатиме в них як своєрідний герой.   

      Пристрасть до читання розвивається в Сизоненка вже в шкільні роки і відтоді стане для нього постійною. Але найперший і найголовніший вчитель його – саме життя. В цьому одна з  характерних особливостей Сизоненка як людської особистості взагалі, як письменника зокрема.

      Юність Сизоненка та його ровесників була жорстоко обірвана війною. Війна постійно “вриватимется” і в його твори про нашу сучасність, бо набуті в ній “уроки” як морально-духовного, так й історико-ідеологічного плану активно продовжують своєрідно діяти й понині, немало чого визначають у долі героїв.

      1949 року він публікує на сторінках журналу “Вітчизна” перше оповідання “Весна”. 1951 року виходить  перша збірочка оповідань “Рідні вогні”.      З серидини 50-х років Сизоненко значно активізується в творчому відношенні. Одна за одною виходять збірки оповідань та нарисів: “Рідні краї” (1955), “Далекі гудки” (1957), “В батьківському краю” (1959), з’являються повісті  “На Веселому Роздоллі” (1956), “Зорі падають у серпні” (1957), “Для чого живеш на світі” (1961). А в 1960 році публікується його перший роман “Корабели”. Автор книг: “Жду тебе на островах” (1963), “Білі хмари”, “Степ”  (1965) і ін