Народилася Дніпрова Чайка (Людмила Олексіївна Василевська-Березіна)   1 листопада 1861 р. у с. Зелений Яр Доманівського району на Миколаївщині в родині священика. Дитинство та молодість її проминули на півдні України. Закін­чивши Одеську гімназію 1879 р., вона розпочала педа­гогічну діяльність спочатку як приватна вчителька, працювала у сільських школах Херсонської губернії

В 1885 р. в одеському альманасі «Нива» було вперше надрукова­но два вірші Дніпрової Чайки («Вісточка» й «Пісня») та опові­дання «Знахарка», яке  за своїм характером близьке до запису з народних уст.

Дніпрова Чайка працювала у багатьох жанрах, добре відомі її вірші, п'єси, казки, оповідання, нариси.

1885 р. Дніпрова Чайка приїжджає до Херсона де її чоловік займав посаду  губернського статистика. Вона і тут пише вірші, оповідання, лібретто дитячих опер.

Починаючи з 1887 р., письменниця друкується  здебільшого в періодиці Західної України (альманах «Перший вінок», журнали «Дзвінок», «Правда», «Зоря»), випускає цикл «Морські  малюнки». Особливий інтерес у сучасників і  найвищу оцінку критиків викликали поезії в прозі («Мирські малюнки», «Тень несозданных созданий», «Дві птиці», «Морське серце», «Тополя», «Хвиля»).

      Відома Дніпрова Чайка і як дитяча  письменниця. Для дітей писала казки, вірші, лібретто дитячих опер («Коза-дереза», «Кра­плі-мандрівниці», «Пан Коцький», «Весна-красна»). Твори її для дітей виховують у юних читачів ідею перемоги добра над злом.

Довгі роки творчі зв'язки єднали Дніпрову Чайку з осново­положником української музичної культури М. В. Лисенком. Саме на лібретто Дніпрової Чайки композитор створює свої три ди­тячі опери, які були написані з 1888 по 1892  рр. («Коза-дереза», «Пан Коцький», «Зима і весна»).

В 1909 р. письменниця захворіла і виїхала на лікування в Одесу, де й перебувала до 1911 р. Невдовзі Дніпрова Чайка тяжко захворіла. Писати змогла вже тільки протягом 1918—20 рр.

Померла Дніпрова Чайка 13 березня 1927 р. Похована у Киє­ві на Байковому кладовищі.